Відійшов у вічність Каганюк Петро


7 грудня 2018 р. відійшов у вічність пресвітер церкви с. Мокрець, Турійського району Каганюк Петро Григорович.

Петро Григорович Каганюк народився 4 червня 1955 року в маленькому селі Ішів на Волині в сім’ї Григорія й Анни Каганюків. Він був старшим із двох синів.

Зростав у християнській сім’ї, де батьки прищепили йому любов до Бога. Тому, ставши юнаком, він уже мав тверде рішення йти за Господом і служити Йому.

У 1972 році Петро Григорович прийняв святе водне хрещення, а згодом був призваний на військову службу, де не відрікся від правди Божої й залишився вірним своєму Богові. Після повернення з армії в 1976 році одружився з чудовою християнкою Надією Рибачук. У 1977 році в сім’ї народився первісток — син Анатолій . Проте хлопчик був хворий. Протягом 14 років батьки докладали багато сил та любові, а також щирих молитов, щоб син одужав, проте в 1990 році він відійшов до Господа. За цей час у сім’ї ще народилося шестеро дітей. І ще троє з них, окрім Толика, відійшли у вічні небесні оселі. Проте через ці важкі моменти життя віра подружжя не надломилася. Вони й далі вірно служили Богові й любили чинити Його волю. З молодих років брат Петро проповідував Євангелію. І коли церква отримала можливість будувати власний дім молитви, він був серед тих, хто доклав немало зусиль для цього. І до сьогодні видно працю його рук.

Брат був обраний і в 1995 році рукопокладений на дияконське служіння у Володимир-Волинській церкві. Довгі роки відповідав за господарські справи. Разом із тим багато зусиль докладав у справі євангелізації, служачи людям міста й навколишніх сіл. Спасіння людських душ завжди було для нього радісним моментом. Певний час брат виконував обов’язки пресвітера церкви Володимира-Волинського. Згодом був покликаний звершувати пасторське служіння в селі Мокрець. У 2010 році він був рукопокладений на пресвітерське служіння в цьому селі. Він щиро вболівав і молився за цю невелику громаду. Разом із тим брат Петро завжди щиро хвилювався за молоде покоління, щиро прагнучи передати їм огонь любові до Бога. Молився, щоб Бог благословляв їх у житті та служінні. Він був постійним учасником молитовних служінь, де стояв у проломі за різні потреби народу Божого. Немало й радощів було в їхній родині. Одружувалися діти. Дідусь і бабуся щиро раділи народженню внуків, а їх у них 19.

І вже навіть вийшовши на пенсію, брат Петро багато сил віддавав праці на ниві Божій. Ніколи не жалів себе. Щиро любив народ Божий і свою сім’ю.

Пізнього вечора 7 грудня 2018 року перестало битися його серце…

На 64 році життя Бог покликав Свого вірного раба у вічні оселі Неба, про яке він так мріяв.

Старший пресвітер Волинського об’єднання церков ХВЄ єпископ Михайло Близнюк, обласна пресвітерська рада та християнська місія «Голос надії» висловлюють щире співчуття родині та церкві, де служив брат Петро. Хай потішить ваші серця Господь і зміцнить у надії на зустріч у вічності.