а) потрібно досліджувати Слово Боже: «Дослідіть но Писання…» (Ів. 5:39), див. також І.Н.1:8;

б) потрібно вірити Слову Божому: «…Покайтеся і віруйте в Євангелію» (Мр. 1:15), див. Також Дії 24:14;

в) потрібно жити згідно Слова Божого: «Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте» (Ів. 14:15), див. також 5 М.5:31-32;

г) не можна спотворювати Слова Божого: «…ми відреклися тайного сорому… не перекручуючи Божого Слова» (2 Кор. 4:2), див. також 2 Кор. 2:17, 1 Пет. 4:11;

ґ) не можна нічого додавати і віднімати від Слова Божого: «…Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі цій» (Об. 22:18-19), див. також Гал. 1:8, 5 М. 13:1.

Він – Єдиний Правдивий Бог, сущий у трьох особах Отця, Сина і Святого Духа: «…хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» (Мт.28:19), «Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма вами!» (2Кор.13:13), див. також 1 Ів.5:7; Ів.17:3; 1 М.1:26; Мт.3:16-17;

Бог-Отець — Творець неба і землі, всього видимого і невидимого: «Бог, що створив світ і все, що в ньому» (Дії 17:24), див. також 1М.1:1-31:
а) – живе на небесах: «Отче наш, що єси на небесах!» (Мт. 6:9);
б) – живе в неприступному світлі: «Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі…» (1 Тим.6:16), див. також 1 Цар. 8:30;
в) –Він є Дух: «Бог є Дух…» (Ів. 4:24), див. також 2Кор.3:17;
г) – всюдиприсутній: «Куди я від Духа твого піду?…» (Пс. 138);
ґ) – всезнаючий: «Ти, Господи, знаєш усе…» (Єр. 15:15);д) – всемогутній «…та можливе все Богові» (Мт. 19:26); див. також 1М. 35:11;е) – незмінний: «…від Отця світла, у Котрого немає переміни і ні тіні зміни» (Як. 1:17);
є) – правдивий, Живий, Вічний: «А Господь—Бог правдивий, Він — Бог живий та Цар вічний!» (Єр. 10:10);
ж) – святий: «Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх…», (Ів. 17:11), див. також 1Пет.1:16;
з) – праведний та справедливий: «Ти праведний, Господи…» (Пс.118:137-138), «Бо Господь справедливий…» (Пс. 10:7);
и) – досконала любов: «…Бог є любов…» (1 Ів. 4:16).

Ісус Христос — Бог, єдиний з Отцем: «…Христос, що Він над усіма Бог…» (Рим. 9:5), «…Я в Отці, а Отець у Мені…» (Ів. 14:9-10), див. також Кол. 2:9, Ів. 1:1, 10:30, 1 Ів. 5:20, Іс. 9:5, Фил. 2:11:а) – народжений перш всякого творива: «Він є образ невидимого Бога, вроджений перш усякого творива» (Кол. 1:15);б) – Ним все створено: «Бо то Ним створено все на небі й на землі» (Кол. 1:16);
в) – має всі риси (атрибути) Бога:
— Він вічний: «Загинуть вони, а Ти будеш стояти.., і роки Твої не закінчаться!» (Євр. 1:11-12);
— незмінний: «Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8);
— всюдиприсутній: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, — там Я серед них» (Мт. 18:20);
— всезнаючий: «…в Якому всі скарби премудрості й пізнання заховані» (Кол. 2:3);
— всемогутній: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:18);
г) Ісус Христос прийняв тіло від Духа Святого, від Діви Марії, став людиною: «А Марія озвалась до ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» І ангел промовив у відповідь: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий» (Лк. 1:34-35);
ґ) був розіп’ятий, помер, воскрес і вознісся на небо, де сидить праворуч Отця: «…Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Кор. 15:3-4), «Господь же Ісус по розмові із ними вознісся на небо і сів по Божій правиці» (Мр. 16:19);
д) Він — Єдиний Спаситель: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастись ми мали» (Дії 4:12);
е) — Первосвященик Нового Заповіту: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, тримаймося сповідання нашого…» (Євр. 4:14-16);
є) — Заступник: «…маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного…» (1 Ів. 2:1);
ж) — єдиний Посередник: «Один бо є Бог і один Посередник між Богом та людьми, — людина Христос Ісус» (1Тим. 2:5);
з) –хрестить Духом Святим: «…Він христитиме вас Духом Святим й огнем» (Мт. 3:11);
и) — Суддя живих і мертвих: «Бо Отець і не судить нікого, а весь суд віддав Синові» (Ів.5:22).

Дух Святий — це Бог, Особа Святої Трійці, Яка має всі божественні якості: «…Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, що ти Духу Святому неправду сказав?.. Ти не людям неправду сказав, але Богові!» (Дії 5:3-4), див. також 2 Кор. 3:17;
а) Він зійшов на землю для збудування Церкви Христової: «…що на Ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:22);
б) Дух Святий бере участь у спасінні людини:
— відроджує людину: «…Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води і Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:3-6);
— живе у віруючій людині: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло, — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1Кор.6:19), див. також 2 Тим.1:14,
— навчає: «А помазання, яке прийняли ви від Нього …вас навчає про все…» (1 Ів. 2:27);
— заступається: «…Дух допомагає нам у наших немочах; бо не знаємо, про що маємо молитися, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями» (Рим. 8:26-27), див. також 1 Кор. 2:13;
— утішає: «…як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його» (Ів. 16:7);
— наділяє дарами: «…Дух уділяє кожному осібно, як Він хоче» (1 Кор. 12:7-11);
— освячує: «І такими були дехто з вас… але освятились… Духом нашого Бога» (1 Кор. 6:11).

— це Божі службові духи: «Чи не всі вони духи служебні, що посилаються на службу для тих, хто має спасіння успадкувати?» (Євр.1:14);
а) вони створені Богом через Божого Сина: «Бо то Ним створено все на небі і на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то держави, чи то влади, чи то начальства, — усе через Нього й для Нього створено!» (Кол.1:16);
б) – виконують волю Божу: «Благословіть Господа, Його ангели, велетні сильні, що виконуєте Його слово…» (Пс.102:20);
в) їм не потрібно поклонятися: «…я впав до ніг ангела… і сказав він до мене: «Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Об.22:8-9).

(сатана) — колишній Божий ангел, скинений Богом з неба за гріх: «І ангелів , що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юда 1:6), див. також Єз. 28:14-17:
а) він — початок неправди та душогуб: «Він був душогуб споконвіку і в правді не встояв, бо правди немає в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, — бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44);
б) — князь цього світу: «…бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має» (Ів. 14:30);
в) — голова ангелів, які збунтувалися проти Бога: «І сталась на небі війна: Михаїл та його ангели вчинили зі змієм війну, І змій воював та його ангели» (Об. 12:7);
г) — переможений Христом: «…не плач! Ось Лев, що з племені Юдиного, корінь Давидів, переміг…» (Об. 5:5), див. також Євр.2:14, Кол.2:15, Ів.16:11;
ґ) — навічно буде вкинений в огняне озеро: «А диявол, що зводив їх, був вкинений у озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Об. 20:10);

– це створена Богом істота, яка має дух, душу і тіло: “І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею” (1М.2:7), “…Непоруиний дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!” (1 Сол. 5:23):
а) Бог створив людину на Свій образ і подобу: “І сказав Бог: “Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…” (1 М.1:26-27);
б) людина має свободу вибору: “…життя та смерть дав Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя…” (3 М. 30:19);
в) людина згрішила через непослух Богові: “Із кожного дерева в раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра і зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш.” (1 М. 2:16-17);
г) через гріхопадіння першої людини кожна людина вспадкувала гріх і смерть: “Тому то як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили” (Рим. 5:12);
ґ) через благодать Ісуса Христа кожній людині дана можливість спастися “Бо з’явилась Божа благодать, що спасає всіх людей!” (Тит. 2:11).

– це священний Божий дар людині: “Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею” (1М.2:7), див. також Дії 17:25;
а) ніхто не має права позбавити життя:
– самого себе: “Не чини собі жодного зла…” (Дії 16:28),
– іншу людину: “Не вбивай!” (2М.20:13), див. також 5М.5:17, 27:24, Мт.5:21,19:18,Мр.10:19, Лк.18:20, Рим.13:9, Як.2:11,
– зародка людини: “Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…” (Пс.138:16);
б) перервати земне життя людини має право тільки Бог: “Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки,- бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ” (1М.6:3), див. також 1М. 6:13;
в) кожна людина зобов’язана шанувати життя інших людей та відповідально ставитися до власного життя;
г) християни віри євангельскої згідно своїх віросповідницьких переконань можуть користуватися правом альтернативної невійськової служби: “Не підійме меча народ проти народу, більше не будуть навчатися війни” (Іс. 2:4), див. Також Мт. 5:34-36, Мт. 5:44, Мт. 26:52, 2М. 20:13

Гріх – це порушення Божого Закону: “Бо гріх – то беззаконня” (1 Ів. 3:4):
а) гріх увійшов в людину через невір’я Богові і довіру неправді диявола: “І сказав змій до жінки: “Умерти – не вмрете!” (1М.3:4-6), див. також 2 Кор.11:3;
б) наслідок гріха – смерть: “Бо заплата за гріх – смерть!” (Рим. 6:23);
в) Христос прийшов, щоб власною жертвою знищити гріх: “…Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх” (Євр. 9:26).

Спасіння – це дар прощення гріхів та вічного життя в Царстві Небесному:
а) людина не може спастися ні власними зусиллями, ні своєю праведністю, ні заслугами, ні через інших людей: “Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мт.16:26), “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом – нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії 4:12);
б) Бог пропонує прощення всіх гріхів та вічне життя з Собою даром, через віру в Ісуса Христа: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Ів. 3:15-18), див. також Еф. 2:8;
в) кожній людині для спасіння потрібно
– повірити в Ісуса Христа як у свого Спасителя: “…Віруй в Господа Ісуса, – і будеш спасений ти сам та твій дім” (Дії 16:30-31), див. також 1Ів.5:13,
– покаятися: “…Що ж ми маємо робити, мужі-браття? …Покайтеся…” (Дії 2:37-38), див. також Мт. 3:8,
– народитися згори: “…Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства” (Ів.3:3),від води (Слова Божого): ” Він нас породив словом правди…” (Як.1:18), див. також Ів. 3:5,від Духа “Він нас спас… через купіль відродження й обновлення Духом Святим” (Тит. 3:5), див. також Єзек. 36:26-27,
– охреститися по вірі: “Хто увірує й охреститься, – буде спасенний…” (Мр. 16:16), 1 Пет. 3:21,
– отримати дар Святого Духа: “Що ж ми маємо робити, мужі-браття?” А Петро до них каже: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів – і дара Духа Святого ви приймете” (Дії 2:37-38);

Це отримання великої обітниці від Отця: “І буде останніми днями – говорить Господь – Я виллю від Духа Мого на всяку плоть…” (Дії 2 :17), також Дії 1:5.

а) прийняттям Божої сили: “…та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас…” (Дії. 1:8);
б) ознакою інших мов: “Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” (Дії. 2:4), див. також Дії. 10:45-46; 19:6;
в) проявом духовних дарів: “Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому – віра тим же Духом, а іншому – дари вздоровлення… роблення чуд, пророкування,… розпізнавання духів, … різні мови,… вияснення мов…” (1 Кор. 12:8-11);
Ці дії не є проявом людських здібностей, або земних знань, а є результатом надприродної дії Святого Духа: “…як їм Дух промовляти давав” (Дії. 2:4);

а) віра: “…щоб обітницю Духа прийняти нам вірою” (Гал. 3:14), див. також: Еф. 1:13;
б) духовна спрага: “…коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п’є !… Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його…” (Ів. 7:37-39);
в) послух Богові: “А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому” (Дії. 5:32);
г) молитва: “… скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всі тим, хто проситиме в Нього” (Лк. 11:13), див. також Дії. 1:14.

а) під час молитви: “Вони всі однодушно були на невпинній молитві…” (Дії.1:14);
б) під час проповіді: “Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова” (Дії. 10:44);
в) при покладанні рук служителів: “Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!” (Дії.8:17), див. також Дії. 9:17; 19:6;
г) за інших обставин (Дії. 8:39);

Дари Святого Духа – це надприродна дія Святого Духа в людині, а не прояв людських здібностей чи знань: “…як їм Дух промовляти давав” (Дії 2:4):
а) вони даються Богом для збудування Церкви: “Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!” (1 Кор. 14:12);
б) дарами наділяє Дух Святий згідно Своєї волі: “А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче” (1Кор. 12:11);
в) духовних дарів потрібно бажати: “… прагніть дарів духовних, а особливо про те, щоб пророкувати” (1Кор. 14:1);
г) духовних дарів не можна занедбувати: “Не занедбуй благодатного дара в собі…” (1 Тим. 4:14);
ґ) духовні дари потрібно поєднувати з любов’ю до Бога і ближнього: “Дбайте про любов і про духовне пильнуйте” (1 Кор. 14:1), див. також 1 Кор. 13:1-13.

1. Вселенська Христова Церква

Вселенська Христова Церква складається із народжених від Бога, спасенних через віру в Ісуса Христа людей з усіх народів і племен, які ще живуть на землі, а також тих, що спочили у Господі: “Але ви приступили… до Церкви первороджених, на небі написаних…” (Євр.12:22-23), “… До Церкви Господь додавав тих, що спасалися” (Дії 2:47), “Віруй в Господа Ісуса – і будеш спасенний” (Дії 10:16), “Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, – Я повинен і їх припровадити…” (Ів.10:16), “…Ти викупив людей Богові з усякого племені, і язика, і народу, і люду” (Об.5:9):
а) Вселенська Христова Церква – єдина з Господом Ісусом Христом, вона Його тіло: “… а вона (Церква – ред.) – Його тіло” (Еф.1:23);
б) Голова Вселенської Христової Церкви – Ісус Христос: “І Він – Голова тіла, Церкви” (Кол.1:18), див. також Еф.1:22;
в) Вселенська Христова Церква живе і діє, зберігаючи єдність, завдяки вченню Ісуса Христа, яке передане через пророків та апостолів: “Збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос…” (Еф.2620-22), див. також 1Кор.3:11;
г) Вселенську Христову Церкву будує Ісус Христос Духом Святим: “…що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу” (Еф.2:22);
ґ) Вселенська Христова Церква береже і утверджує Божу правду в цьому світі: “…Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди” (1Тим.3:15);
д) Вселенська Христова Церква у вічності буде з Ісусом Христом, вона Його наречена: “Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, – і будуть обоє вони одним тілом”. Ця таємниця велика, – а я говорю про Христа та про Церкву!” (Еф.5:31-32), “А Дух і невістка говорять: Прийди!” (Об.22:17), див. також Об.19:7-8.

Місцева Церква – це об’єднання віруючих людей за місцем проживання для спільного служіння Господу: “Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі…” (1 Кор. 1:2), див. також Еф. 1:1, Рим. 1:12;
а) місцева церква має такі завдання: – славити Бога: “А Бог терпеливості й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа” (Рим.15:5-6), див. також Рим.15:9-11;- проповідувати Євангелію: “сказав Він до них:”Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!” (Мр.16:15),- утверджувати членів церкви у вірі, в святості, в любові: “…бо сильно росте віра ваша і примножується любов кожного…” (2 Сол.1:3); Дії 2:42-47,- чинити діла милосердя: “…поки маємо час, усім робімо добро…” (Гал. 6:9-10);
б) щоб стати членом місцевої церкви, необхідно: – увірувати в Ісуса Христа та покаятися в своїх гріхах: “…Покайтеся і віруйте в Євангелію!” (Мр.1:15),- духовно народитися від Бога: “…Коли хто не народиться згори, то не може побачити божого Царства” (Ів.3:3),- прийняти водне хрещення: “0тож ті, хто прийняв Його слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три” (Дії 2:38; 41);
в) віруючим, які переходять з однієї місцевої церкви в іншу, потрібно мати усне або письмове засвідчення про членство від пастора своєї церкви;
г) на служінні місцевої церкви може бути присутнім кожен, хто бажає, але брати участь у проведенні служіння мають право тільки члени церкви, а також дорослі та діти, які покаялися і прийняли Господа своїм особистим Спасителем: “…Пишу ж вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку. Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого. Пишу діти, вам, бо ви пізнали Отця” (1Ів.2:12-14), див. також (Йоіл.2:16);
ґ) члени місцевої церкви мають право пропонувати, обирати та бути обраними на різні духовні служіння, брати участь у членських зібраннях, бесідах та в інших церковних справах: “0тож, браття, виглядіть із -поміж себе сімох мужів доброї слави…” (Дії 6:3);
д) кожний член місцевої церкви покликаний Господом
– жити свято, згідно заповідей Господніх: “Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте” (Ів.14:15),
– зберігати мир і єдність церкви: “Пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру” (Еф.4:3),
– брати щиру участь у служінні та житті церкви: “Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося…” (Євр. 10:25),
– гідно брати участь у Господній вечері: “Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!” (1 Кор. 11:23-30),
– коритися служителям церкви: “Слухайтесь ваших наставників та коріться їм…” (1 Пет.5:5), див. також Євр.13:17,
– брати участь у матеріальному служінні церкви десятиною із своїх прибутків та іншими добровільними пожертвами: “…нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому” (1 Кор. 16:1-2), “А хто сіє щедро, – той щедро й жатиме” (2.Кор. 9:6), див. також Мал. 3:8-10, Євр.7:4.

Домашню церкву складають християни, які спільно проживають в одному домі: “Вітайте Прискилу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, – і їхню домашню Церкву” (Рим.16:3-4), див. також Кол.4:15:
а) домашня церква покликана свято і зразково жити перед Богом і людьми: “Ви наш лист,…якого всі люди знають і читають” (2Кор.3:2-4), “Ви сіль землі… Ви світло для світу” (Мт.5:13-14);
б) батьки зобов’язані виховувати дітей у Євангельському дусі, в слові правди, разом з ними молитися, співати духовні пісні, читати Слово Боже, відвідувати богослужіння, брати участь у житті місцевої церкви: “…А я та дім мій будемо служити Господеві!” (Іс.Нав.24:15), див. також Лк.2:41, Єф.6:1-4, 1Кор.7:14, 2Тим.1:5;
в) домашня церква – хороше місце зустрічі для тих людей, які потребують духовного спілкування та підтримки: “Кожного дня перебували однодушно у храмі, і ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті ” (Дії2:46).

До членів церкви, які ведуть нехристиянське життя або піддались якійсь духовній омані, спокусі, фальшивому вченню, місцева церква може застосовувати відповідні заходи церковного впливу: “Браття, як людина упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого…” (Гал.6:1):
а) заходи церковного впливу:
– молитва: “Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього…” (1 Ів.5:16),
– умовляння: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя…” (Рим.12:1),
– переконування: “Проповідуй Слово,.. переконуй…” (2 Тим.4:2),
– докірвіч-на-віч: “А коли прогрішиться твій брат проти тебе, йди і йому викажи поміж тобою та ним самим” (Мт.18:15),при одному чи двох свідках: “А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного, чи двох…” (Мт.18:16),перед усією церквою: “А коли не послухає їх, скажи церкві” (Мт.18:17),
– заборона: “Проповідуй Слово… забороняй…” (2 Тим.4:2),
– попередження: “Коли хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений” (2Сол.3:14),
– вилучення: “І ви завеличалися, а не засмутилися радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив” (1Кор.5:2), див. також Мт.18:17, Тит.3:10;
б) заходи церковного впливу мотивуються любов’ю “від чистого серця” (1Тим.1:5) і мають на меті
– зберегти від падіння та загибелі члена церкви: “Я беріг їх у Ймення Твоє…” (Ів.17:12),
– знайти та спасти тих, хто гине: “Син то Людський прийшов, щоб знайти та спати, що загинуло” (Лк.19:10),
– зберегти церкву від поширення в ній гріха: “Дивіться… щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато хто не опоганилися тим” (Євр.12:15);
в) термін дії заходу церковного впливу не визначається:
– він має бути достатнім, щоб той, хто згрішив покаявся,
– він має бути не надто довгим, щоб людина не впала у відчай,
– коли людина щиро покаялася і більше не грішить, то церква припиняє дію заходу церковного впливу на неї і відновлює її в усіх правах члена церкви: “Досить такому карання того, що від багатьох, через те навпаки, – краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер” (2Кор.2:6-7).

Служителі церкви – це благочестиві християни, поставлені Богом через обрання членами церкви для духовного та матеріального служіння в церкві: див. Еф.4:11-12, Дії 6:3:
а) для служіння в церкві Бог ставить:
– апостолів (Еф. 4:11-12),
– пророків (Еф. 4:11-12),
– євангелістів (Еф. 4:11-12),
– пастирів (Еф. 4:11-12),
– учителів (Еф. 4:11-12);
– єпископів: див. (1Тим.3:1-7),
– пресвітерів: див. (Тит.1:5),
– дияконів: див. (1Тим.3:8-13);
б) для служіння потрібно обирати членів церкви, які мають здібності для даного служіння та відповідають вимогам Божого Слова: див. 1Тим.3:2-10, Еф.4:11-12;
в) новообраних служителів благословляють старші служителі молитвою з рукопокладенням: “І без усякої суперечки більший меншого благословляє” (Євр.7:7).
г) за порушення Божого Слова, гріх або фальшиве вчення служителя церкви можуть позбавити духовного звання вищестоящі служителі за рішенням ради єпископів ВСЦ ХВЄП;
ґ) заходи церковного впливу на служителів такі самі, як і на інших членів церкви; див. в пункті В.VI.4;

1. Особиста та спільна молитва

Молитва – це щире звертання до Бога з подякою та проханнями: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою” (Фил.4,6), див. також 1Тим.2:1-2:
а) молитва може звершуватись в будь-якому місці і положенні тіла, залежно від обставин: “А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився” (Лк.22:41), “…а їхні ноги забив у колоди. А північної пори Павло й Сила молилися…” (Дії16:24-25), “молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби…” (Йона2:2), “Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: “Елої, Елої, – лама савахтані…” (Мр.15:34), див. також Дії 20:36;
б) на церковному богослужінні загальні молитви потрібно звершувати на колінах або стоячи;
в) молитися потрібно до Бога-Отця в ім’я Ісуса Христа: “…Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, – Він дасть вам” (Ів.16:23), див. також Еф. 5:20;
г) молитися можна- наодинці: “Петро вийшов на горницю, щоб помолитися…” (Дії 10:9),- спільно: “Вони… однодушна свій голос до Бога піднесли” (Дії 4:24);
ґ) молитись можна розумом і духом, наповнюючись Духом Святим: “…Буду молитися духом і буду молитися й розумом, співатиму духом і співатиму й розумом” (1Кор.14:15), “А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим” (Юда1:20);
д) молитися духом треба постійно:”…кожного часу моліться духом…” (Еф.6:18), див. також Ів.4:22-24;
е) Господня молитва “Отче наш” спільно промовляється на початку або в кінці церковного богослужіння відповідно до рішення церкви: див. Мт.6:9-13.

Молитва над дитиною – це принесення дитини перед Господнє лице з подякою за неї і проханням її благословити:
а) молитва над дітьми звершується в присутності батьків – в будь-який зручний для церкви та родини час: “А коли за Законом Мойсея – минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом…” (Лк.2:22-24), див. також 18:15-17;
б) молячись за дитину, священнослужитель бере її на руки або кладе руки на неї: “Тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав…” (Лк.2:28), “Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши” (Мр.10:16);
в) батькам даються настанови про виховання відповідно до Слова Божого: “А батьки, – не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому” (Еф.6:4);
г) батьки дітей, над якими молилися, обіцяють виховувати їх за Словом Божим.

Молитва за недужого з оливопомазанням звершується в такому порядку:
а) сповідь недужого: “Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись” (Як. 5:16);
б) зміцнення недужого у вірі, наставляючи Словом Божим: “молитва віри оздоровить недужого…” (Як.5:15);
в) власне молитва за недужого, під час якої священнослужитель помазує оливою чоло хворого: “І над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я” (Як.5:14);
г) молитва за недужого з покладанням на нього рук: “Тих, хто увірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити.., кластимуть руки на хворих, – і добре їм буде!” (Мр.16:17-18).

Це вияв смирення перед Богом, що супроводжується добровільним утриманням від їжі та подружніх стосунків : “Сорок днів… Він нічого не їв” (Лк.4:2), див. також 1Кор.7:5;
а) до посту потрібне щиро готуватися: “…розв’язати кайдани безбожності, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених і всяке ярмо розірвати” (Іс.58:3-7);
б) постити потрібно з конкретною метою: “Змилуйся, Господи, над народом Своїм і не видай на ганьбу спадку Свого…” (Иоіл 2:15-17);
в) під час посту потрібно читати Боже Слово, молитися та чинити діла милосердя: “А Корнилій сказав: “Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев’ятій годині молився я в домі своїм” (Дії 10:30), див. також Йоіл1:14, Єр.36:9-10;
г) постити можна самому, окремою групою, всією церквою або об’єднанням церков: “Удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалася від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами” (Лк.2:37), “А в Антіохії, у тамошній Церкві, були ці пророки та вчителі… Як служили ж вони Господові ти постили…” (Дії13:1-2);
ґ) піст не повинен мати демонстративного характеру: “А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри… щоб бачили люди…” (Мт.6:16-18).

Це добровільне визнання своїх гріхів перед Богом, що супроводжується щирим покаянням: “Я відкрив Тобі гріх свій і не сховав був провини своєї. Я сказав був: “Признаюся в проступках своїх перед Господом!” і провину мого гріха Ти простив” (Пс.31:5):
а) сповідатися потрібно перед Богом в ім’я Ісуса Христа: “А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, – Ісуса Христа Праведного” (1 Ів.2:1), див. також Ів.16:23;
б) сповідатися потрібно:
– тим, хто увірував і кається у своїх гріхах: “І багато хто з тих, що ввірували, приходили, визначаючи та відкриваючи вчинки свої” (Дії19:18), див. також Мт.3:6;
– членам церкви, котрі згрішили: “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи наші простити та очистити нас від неправди всілякої” (1 Ів.1:9), див. також Як. 5:15-16;
в) в окремих випадках потрібно сповідатися в присутності служителя місцевої церкви, який вислуховує, наставляє і звершує спільну молитву: “отже, призначайтесь один перед одним у своїх прогріхах і моліться один за одного, щоб вам оздоровитись” (Як. 5:15-16), див. також 1 Ів.5:16, 1 Сам. 12:23;
г) коли гріх зроблено проти якоїсь людини, то сповідати його потрібно в її присутності: “Тому, коли принесеш ти до жертовника свого дара, та тут згадаєш, що брат твій щось має на тебе, – залиши отут дара свого перед жертовником і піди примирися перше з братом своїм, – і тоді повертайся, і принось свого дара” (Мт.5:23-25);
ґ) служителі церкви зобов’язані зберігати таємницю сповіді: “Такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні” (1Тим.3:9), див. також 3 М.19:16;

1. Водне хрещення

Це заповідь Ісуса Христа, виконання правди Божої, обітниця служити Богові, подоба смерті та воскресіння: “Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!” (Мт.28:19), див. також Мр.16:16, “…бо так годиться нам виповнити усю правду” (Мт.3:13-16), “Того образ хрещення – не тілесної нечистоти позбуття, але обітниця Богові доброго сумління…” (1Пет.3:21), “Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя” (Рим. 6:2-5);
а) водне хрещення, згідно заповіді Ісуса Христа, звершується:
– в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа “Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28:19),
– повним зануренням у воду: “І обидва Пилип та скопець – увійшли до води і охрестив він його” (Дії 8:38), див. також Ів. 3:23;
б) щоб прийняти водне хрещення, потрібно:
– увірувати: “Хто увірує й охреститься, – буде спасенний, а хто не увірує, – засуджений буде” (Мр.16:16), див. також Мр.1:15,
– покаятися: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів” (Дії 2:38), див. також Мр.1:15,
– бути в свідомому віці: “Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охрестилися” (Дії 8:12), див. також 1Пет.3:21;
в) прийнявши водне хрещення, людина стає членом місцевої церкви: “Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!” (Дії 2:41).

Це заповідь Ісуса Христа для Церкви: “Це чиніть на спомин про Мене!” (Лк. 22:19), див. також Мт.26:26-28, 1Кор.1:23-26:
а) спомин смерті Ісуса Христа сповіщає та нагадує про смерть Господа Ісуса Христа “…це робіть, коли тільки будете пити на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, – смерті Господню звіщаєте, аж доки Він прийде” (1 Кор. 11:25-26);
б) спомин смерті Ісуса Христа символізує єдність християн з Ісусом Христом та один з одним: “Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крові Христової? Хліб який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому, ще один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хлібе одного” (1 Кор. 10:16-17);
в) хліб та виноградне вино або виноградний сік символізують тіло та кров Ісуса Христа: “…Прийміть, споживайте, це – тіло Моє… Пийте з неї всі, бо це – кров Моя…” (Мт.26:26-28), див. також 1 Кор. 11:24-25;
г) брати участь у Вечері Господній мають право члени Церкви Христової, котрі перебувають у мирі і святості: “І перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах” (Дії 2:42), див. також 1 Кор. 11:28-30;
ґ) за згодою місцевої церкви Вечеря Господня може поєднуватися з омиванням ніг: “Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання” (Рим.14:5), див. також Ів.13:1-15, 1 Кор. 11:23-27.

Це установлене Богом поєднання двох людей протилежної статі для утворення сім’ї: “І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю…” (Бут.1:27-28), “Покине тому чоловік свого батька та матір свою та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом” (Бут.2:24):
а) про шлюб як Божий закон говорить Ісус Христос та апостоли: “А Він (Ісус – ред.) відповів і сказав: “…Той, Хто створив споконвіку людей, “створив їх чоловіком і жінкою. І сказав: “Покине тому чоловік батька й матір…” (Мт.19:4-6), див. також 1 Кор.7:2, Євр.13:4;
б) віруюча людина може брати шлюб тільки з віруючою людиною: “…за кого хоче, аби тільки в Господі” (Кор. 7:39);
в) на шлюб благословляє Церква молитвою, що супроводиться настановами священнослужителя зі Слова Божого: “Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх і не будьте суворі до них!” (Кол.3:18-19), див. також Еф.5:22-31;
г) шлюб потрібно оформити відповідно до державних законів: “Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа…” (1Пет.2:13-14);
ґ) шлюб не можна розривати: “Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!” (Мт.19:6-9), див. також 1Кор.7:10;
д) вдівець або вдова можуть знову взяти шлюб, але тільки з кимось із віруючих: “Дружина законом прив’язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі” (1 Кор. 7:39);
е) діти в сім’ї – дорогоцінний Божий дар: “Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода!” (Пс.126:3);
є) батьки відповідають за народження дітей і їхнє виховання в євангельському дусі, в любові до Бога, до людей, до праці: “І сказав Бог до них: “Плодіться і розмножуйтеся…” (Бут. 1:28), “Батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!” (Еф. 6:4).

Ставлення до світу визначає Слово Боже, за яким необхідно:
а) любити грішника: “Так бо Бог полюбив світ…” (Ів.3:16);
б) ненавидіти гріх: “Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, у тім немає любові Отцівської… (1Ів.2:15), “Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів…” (Пс.44:8).

Світська влада – це Божа установа: “…влади існуючі встановлені від Бога” (Рим.13:1-2):
а) Християнин повинен:
– шанувати владу: “…поважайте царя” (1Петр.2:17),
– коритися владі: “Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління” (Рим.13:5-7), “…не переступаючи заповідей Господніх (1Пет.2:13-14), “…Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?”, (Дії 4:18), див. також Дан.3:16-18,
– віддавати їй належне: “…віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже!” (Мр.12:17), див. також Рим.13:7,
– молитися за владу: “Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей: за царів та за всіх, хто при владі…” (1 Тим. 2:1-4);
б) Церква відокремлена від держави, що відповідає вченню Слова Божого: “…Моє Царство не із світу цього…” (Ів.18:36);

Ісус Христос з Церквою прийде на землю, щоб заснувати Своє царство на тисячу років: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ним друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років” (Об. 20:6):
а) в час тисячолітнього царства диявол буде зв’язаний на тисячу років: “…І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, – та й кинув його до безодні, і замкнув його і печатку над ним поклав…” (Об. 20:1-3);
б) тисячолітнє царство Христове буде царством миру, правди, богопізнання: “…І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни” (Іс.2:4), див. також Іс.11:6-9, “І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же – поясом стегон Його” (Іс.11:5), “… бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває” (Іс.11:9), див. також Єр.31:34.

Після тисячолітнього царства відбудеться загальне воскресіння мертвих та справедливий Божий суд: “І дало море мертвих, що в ньому, і смерть, і ад дали мертвих, що в них…” (Об.20:11-13), “…всі, хто в гробах, – Його голос почують і повиходять” (Ів.5:28-29), “І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів… і суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми” (Об. 20:11-12):
а) диявол та всі не спасенні грішники, імена яких не були вписані в книгу життя, будуть вкинуті в озеро вогняне, де вони будуть вічно страждати, що є другою смертю: “А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені вони будуть день і ніч на вічні віки. Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, – озеро огняне. І хто не знайшовся записаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне” (Об.20:10,14-15), див. також Мт.25:46, Об. 14:11;
б) спасенні люди житимуть вічно щасливим життям: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади…” (Об. 20:6).

Після загального воскресіння та Божого суду настане нове небо і нова земля: “Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі” (2Пет.3:13), див. також Об.21:1, Іс.65:17.
а) теперішні небо і земля зруйнуються: “З гуркотом небо мине, а стихії розпечені ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять” (2.Пет.3:10), див. також Об.20:11.
б) спасенні люди вічно житимуть з Христом на новому небі та новій землі: “Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре. І не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об. 21:3-4).