В Україну п’ятидесятницьке пробудження прийшло трьома незалежними шляхами.

Перед Першою світовою війною з села Биківці, що на Тернопільщині, на заробітки в Сполучені Штати виїхали українські селяни, серед яких були Порфирій Ільчук, Трохим Нагорний та Йосип Антонюк. Невідомо, скільки заробили там грошей, але, повернувшись у рідне село в 1919 році, вони привезли з чужини щось надзвичайно цінне — живу віру в Христа.

Порфирій Ільчук

 

Ільчук був веселою людиною, любив співати, танцювати і, як усі українські мужики, випити. Але коли Господь торкнувся його серця, він загорівся бажанням більше дізнатися про Божу істину. Тому у Філадельфії вступає в біблійний інститут, у якому навчається два роки.

Повернувшись додому, молоді християни активно проповідують Євангелію — і дуже швидко на Тернопільщині виникають нові церкви. Окрім згаданих проповідників, тут працювали Григорій Голубицький, який у своє село Печорне нову віру привіз з німецького полону, Михайло Вербіцький, Григорій Горошко. Восени 1923 року в Кременець, де вже через працю Ільчука, Нагорного та Антонюка було створено церкву, з Філадельфії приїжджає Іван Герис (Герасевич). На довгі роки місто Кременець стає центром п’ятидесятницького руху на Тернопільщині.

Євангельське пробудження із зародженням нових церков спричинило проведення 4-6 травня 1924 року в Кременці першого з’їзду християн Святої П’ятидесятниці, на якому було утворено п’ятидесятницький союз церков під керівництвом Івана Герасевича. Цей з’їзд мав велике значення: на ньому прийнято статут церкви, визначено віровчення, встановлено правила церковного життя. Також на ньому рукопокладено на пресвітерське служіння Йосипа Черського та Порфирія Ільчука. Вони — перші пресвітери п’ятидесятницького братства в тодішній Польщі.

 

 

 

 

 

Перший з’їзд християн Святої П’ятидесятниці, Кременець, 6 травня 1924 р.

 

З другої половини 20-х років на Тернопільщині, Рівненщині, Львівщині виникають десятки нових громад. Серед відомих проповідників та служителів — Іван Панько, Юхим Стрєлка, Максим Нагорний, Григорій Федишин.

29 лютого 1928 року в Кременці відбувся другий з’їзд, на якому були представники українських та білоруських громад, а до 1929 року українські, білоруські, польські та німецькі церкви п’ятидесятників у тодішній Польщі об’єдналися і створили Всепольський союз християн віри євангельської (п’ятидесятників) під керівництвом Артура Бергхольца.

Друге вогнище пробудження запалало на Півдні України (тоді Радянської) з приїздом в Одесу місіонера Івана Воронаєва.

Третє вогнище розгорілося на Буковині, яка на той час була під владою Румунії. Пробудження туди також прийшло перш за все через свідчення емігрантів, які поверталися з Америки.