Говорячи про історію церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників) у нашій країні, необхідно згадати, що джерела цього руху в Україні беруть початок з давніх часів, коли в середовищі ортодоксального православ’я Російської імперії, до складу якої входила Україна, з певних причин почалися духовні пошуки євангельського типу. Ці пошуки торкалися як віровчення, так і практики богослужіння, властивих для першоапостольскої церкви і описаних на сторінках Дій святих апостолів. Віруючі люди часто не були задоволені станом тодішньої Церкви і, бажаючи знати точку зору Євангелії із суперечливих питань, почали звертатися до Біблії самостійно. Читання Євангелії приводило їх на шлях євангельського вірування і євангельської практики богослужіння. Це стало причиною виникнення так званого в релігієзнавчій літературі духовного християнства.

Особливо яскраво виявляє себе спорідненість сучасного п’ятидесятницького руху з рухом духоборців і молокан у царській Російській імперії. Багато громад духоборців і молокан у 18-19 ст. було утворено на півдні України, в Таврії — і це значною мірою підготувало ґрунт для наступного руху євангельських християн, баптистів і п’ятидесятників, що стрімко став розвиватися пізніше, коли поступово відбулося злиття духовних пошуків нашого народу з євангельськими рухами в інших країнах.

Організований п’ятидесятницький рух сучасного типу пов’язаний передусім із двома іменами: Чарльза Пархама та Вільяма Сеймура. Але передумови для цього руху існували набагато раніше: в різні часи і в різних країнах були окремі особистості чи групи людей, які намагалися вірити, жити і служити Богові так, як це було в першоапостольські часи. Найбільш сильною і, без перебільшення, революційною стала діяльність Мартіна Лютера, яка спричинила так звану Реформацію і підштовхнула тисячі людей до істинного богошукання. На теренах християнської Європи почали виникати рухи, різні за своїм виникненням, розвитком, віровченням, духовною практикою, але єдині за суттю: віруючі намагалися йти за Словом Божим, яке офіційна церква часто забороняла навіть читати.

19 століття характерне особливим потягом віруючих до богошукання. Християни отримували все більшу можливість читати Євангелію, а це, у свою чергу, приводило до виникнення громад та рухів, які більше відповідали новозавітному зразку. Хоча, варто зауважити, у цей період також виникло і багато лжевчень, які до сьогодні набули світового поширення.

Чарльз Пархам, який народився у 1873 році, був методистським проповідником у США. Він належав до так званого «руху святості», вірив, що скоро розпочнеться час світової євангелізації, а для цього потрібна сила Духа Святого. Йому було відомо, що деякі віруючі, окремі місіонери та проповідники іноді говорили іншими мовами. Пархам прийшов до думки, що це і є ознакою хрещення Духом Святим. Пізніше він відкрив біблійну школу для вивчення Святого Письма. У цій школі темою колективного дослідження стало питання хрещення Святим Духом. Як наслідок таких роздумів над Словом Божим, 31 грудня 1900 року одна із учениць школи заговорила іншими мовами. Пізніше духовне хрещення отримав і сам Пархам та інші учні школи.

Чарльз Пархам

 

Пробудження, яке спалахнуло у стінах школи, стало поширюватися, але зустріло опір. У 1901 році школу закрито, а Пархам переїхав в інше місто як євангеліст. У 1905 році він відкриває нову біблійну школу в Хьюстоні (Техас), де одним з учнів стає чорношкірий Вільям Сеймур. Саме з його іменем пов’язане масове поширення п’ятидесятницького вчення.

У 1906 році баптистський проповідник Джозеф Смол став проводити зібрання у Лос-Анджелесі, на які запросив Сеймура. Маленька групка віруючих, переважно негрів, збиралася у невеликій кімнатці для молитви. 8 квітня негритянський підліток заговорив незнайомою мовою, а наступного дня це явище набуло масового характеру. Саме 9 квітня 1906 року вважається початком сучасного п’ятидесятницького руху.
Цілих три роки у церкві на вулиці Азуса-Стріт в Лос-Анджелесі горів вогонь пробудження, дуже швидко поширившись по всій Америці та Європі.

Вільям Сеймур