Світлана Россадіна із селища Благодатне, що на Волині, у 48 років залишилася без чоловіка, який був для неї опорою та найкращим другом. Внаслідок нещасного випадку на роботі, він втратив багато крові та впав у кому і більше не прокинувся. Ця подія стала неабияким випробуванням та боротьбою для Світлани. Різні руйнівні думки, розпач та біль ятрили серце та спустошували душу. Зникало саме бажання жити. Та все ж їй вдалося опанувати відчай та віднайти сенс свого майбутнього.

Сьогодні Світлана Россадіна допомагає іншим вдовам прийняти втрату та віднайти сили жити далі, даючи цінні поради на основі власного життєвого досвіду. Ключовими думками ми хочемо поділитися і з читачами.

Не зациклюватися.

На той момент я була свічкою, яка догорала і мені хотілося догоріти якнайшвидше. У мене було лише одне бажання: залишити цю землю. Наші сини, невістки, батьки та ще зовсім маленький внук – всі вони мене потребували, але я про це зовсім не думала. Всі думки були тільки про непоправну втрату. Я просто зациклилася…

Ворог душ людських тільки й чекає на те, аби ми піддалися розпачливим думкам, впали у відчай та закрилися від всього світу. Звичайно, дуже важко прийняти смерть найближчої людини. Спочатку я дуже плакала та ніяк не могла заспокоїтись. Це був надзвичайно складний період. Проте я зрозуміла, що чим більше я прокручую в голові одні й ті ж запитання, тим глибше вгрузаю у відчай, тим важче відпустити.

Не замикатись в собі.

Завжди знайдуться особливі люди, чия підтримка буде дуже помічною. Саме такою була моя подруга. Вона ревно молилася за мене та навідувала. А одного разу принесла книгу про жінку, яка втратила чоловіка та троє синів. Ця книжка наче пробудила мене.

Дуже важливо ділитися болем з близькими чи друзями, які могли б стати молитовною підтримкою. Людина повинна жити в соціумі. Для того ми створенні, щоб підтримувати один одного. У Біблії сказано, що Бог допомагає в наших скорботах, проводить нас і подає нам втіху, щоб ми могли потішити таких самих людей, які проходять подібні випробування.

Шукати молитовної підтримки Церкві.

Церква – це велика сила на землі, а її молитва робить чудеса. Навіть тоді, коли не хочеться молитися, але молиться церква, Господь чує. Він знає наші слабкості та нашу силу, а також те, на що ми здатні. Бог нас любить і допомагає проходити найтемніші часи.

Читати Слово Боже. Через Біблію Господь може проговорити до нас та дати відповіді на наші запитання, але важливо вірити кожному слову, яке написано в ній. Питання лише в тому, чи ми хочемо відкривати цю книгу в своєму житті. Буває так, що хочеться почути від Бога слово потіхи, але ми не відкриваємо Біблії, не читаємо її та не досліджуємо. Відповідно Бог не може до нас говорити, адже наше серце закрите до Його слова.

Були такі миті, коли Бог мене потішив віршами з Біблії, тому я вирішила переписувати їх у зошит. Кожного разу, коли читаю і відчуваю, що через це місце до мене говорить Господь, то занотовую текст із вказанням дати. Можу розповісти про конкретну проблему і те, як саме Господь відповідав.

Відповіддю на мої прохання стали такі вірші:

«Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!» Єремії 33:3.

«Бо Муж твій, Творець твій, — Господь Саваот Йому Ймення, а твій Викупитель   — Святий Ізраїлів, — Він Богом усієї землі буде званий!» Ісаї 54:5

Якщо Муж Твій – Господь Твій, то значить Він знає все, Він може все. І всі питання, які раніше вирішував мій чоловік тепер, коли його не стало, може вирішити Господь. Із різними потребами йду до Нього і якось в молитві попросила благословити фінансово, щоб мала на проживання і на те, щоб допомагати іншим. Всі ці роки і до сьогодні я бачу Його турботу в своєму житті.

Пригадую, коли вперше пережила усвідомлення слів «Бо муж твій – Творець Твій». В той день я дуже тужила за своїм чоловіком і почали народжуватись рядки віршу, сповнені туги та суму за коханим. І в двох стовпцях вилила весь біль, а в наступних рядках проговорив Сам Господь до мого серця, справді потішив. В один момент сум обернув на радість. Потрібно жити далі.

Сонце не світить без тебе, Без тебе не синєє небо,

Без тебе і пташка в гаю не співа, Без тебе я вічна вдова.

Як маю далі без тебе жить?

Серце так тужить і плаче й болить. Та не повернешся ти ні на мить.

Боже, як важко тебе відпустить.

«Бо муж твій – Творець Твій» і я не вдова. Спасителю мій, як зраділа душа.

Ти завжди зі мною і я не одна, Я знову воскресла я знову жива!

У своєму житті дійсно переконалась, що Господь вірний Своєму Слову,  «…Бог — Він батько сиротам, та вдів заступник» (Псалми 68:6).  В моменти несправедливості, коли немає кому заступитись за вдову, то є істинний та всемогутній Заступник, Його слово завжди буде останнім. Найперше та найголовніше: для того, щоб звернутися до Бога потрібно вірити, що Він є Живий та Реальний. Ми знаємо, що Він не лише чує наші слова, а й знає наші думки, тому від Бога нічого не приховаєш. Бог з чесним поступає чесно і, коли ми говоримо про свої потреби та свій біль, Він сильний, щоб потішити та допомогти. Тільки Він Один може зробити те, що не під силу жодній людині – зцілити зранене серце.

Каріна Зелінська