Студія «Крок назустріч» відзняла трьох серійний фільм про життя та духовну працю єпископа Василя Боєчка

Волинська студія «Крок назустріч» відзняла трьох серійний фільм про життя та духовну працю єпископа Василя Боєчка. У кожній з частин містяться особисті розповіді та свідчення священнослужителя, починаючи з дитинства і закінчуючи сьогоденням. Чоловік детально розповідає про тернистий шлях віри Церкви ХВЄ в атеїстичні часи Радянського Союзу. На думку авторів фільму, життєвий шлях єпископа вартий уваги діючих священнослужителів та християнської молоді, яка починає свій особливий шлях служіння в непростий період для України – період повномасштабної війни.

«Важкі часи породжують сильних людей», – саме цим висловом можна охарактеризувати дитинство, юність, молодість та й узагалі життя Василя Боєчка. 1937 – 1938-і роки ввійшли в історію України як період Великого терору, коли розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху чистка суспільства від так званих елементів, які не годилися для будівництва комунізму. Віра в Бога також була під забороною.

Василь Боєчко народився у 1937 році у селі Старий Мартинів, що на Івано-Франківщині, у бідній селянській сімʼї. Гуцульщина на той час перебувала під Польською окупацією і не зазнавала тих репресій, що відбувалися в Східних областях України. Однак, всезагальна атеїстична течія охопила всю її територію.

У школі Василю не один раз доводилося відстоювати свої переконання. Незважаючи на юний вік, хлопчина розумів, що перемога без боротьби та ризику не можлива. Одного разу він насмілився написати листа у Міністерство освіти України через те, що адміністрація школи відмовилася видавати учням його класу свідоцтва про закінчення навчання, мотивуючи своє рішення тим, що Василь Боєчко – це школяр, який вірить у Бога та відмовлявся вступати в ряди піонерської організації. В результаті свідоцтва отримали усі учні його класу включно з ним. «Ці ідеї приходили зверху. Я не усвідомлював чому я так роблю, але внутрішнє Боже ведення дитини говорило, що не можна схилятися перед несправедливістю – треба боротися!», – розповідає Василь Боєчко. 

Під час навчання в університеті перед студентом Василем постав вибір: визнати свою віру перед людьми та терпіти постійні переслідування чи будувати успішну комуністичну кар’єру, не згадуючи про Бога. Йому пропонували навчатися в найкращих вузах Радянського Союзу, обіцяли великі гонорари та прихильність влади. Та хлопець знав, що він покликаний служити Богу, а тому вибір був очевидним. «Я почув голос Божий: «Ти цей інститут не закінчиш!». Пізніше мій батько приїхав до мене, і коли він проходив повз цього інституту, то почув такий же голос. Тато прийшов у квартиру і розплакався. Я поцікавився причиною його сліз, на що він відповів: «Я глянув на той університет і мені голос Божий сказав: «Він його не закінчить!», – пригадує єпископ.

А далі армія – місце страждань і великих Божих чудес. Мабуть, відтоді Василь Михайлович твердо знає: у житті християнина найбільше проявів Божої любові та чудес відбувається в період страждань. Ніщо з вище вказаного не зупинило Василя Боєчка у служінні Богові, радше, загартувало його і зробило більш відважним у проповіді Євангелії безбожному радянському народові.
Чоловік поплатився за свою віру та ревність у поширенні Божого Царства серед народів СРСР – у 1985 році його було увʼязнено на 3 роки позбавлення волі. «Було різне, були дуже тяжкі фізичні обставини, але я згадую це з великою приємністю, бо з Господом і у в’язниці є свобода!», – зазначає священнослужитель.

Після виходу на волю Василь Боєчко застав (1987 рік) радянську владу ще в повній силі. Нічого у безбожному законодавстві не змінювалося, але промені Божої благодаті поступово й упевнено розганяли темряву багаторічного комуністичного мороку. Бог відкривав двері Боєчку в ті місця, які довгий час були закриті атеїстичною тьмою.

Ще однією Божою перемогою став новий Закон «Про свободу совісті та релігійні організації СРСР». Тож у 1990 році церкви ХВЄ одержали право діяти офіційно, що посприяло масовому видавництву та ввезенню духовної літератури в СРСР. В інформаційному просторі нашої країни з’являється християнська телепрограма «Вічне джерело» з участю Василя Боєчка, яка впродовж 28 років транслюватиметься Львівським телебаченням. Василь Боєчко зауважив: «Коли настав час свободи, то режим, який свого часу переслідував, не любив, знеславлював і репресував виявився найбільш прихильним до нас. Зокрема, в уряді УРСР  було оголошено, що п’ятидесятникам дається дозвіл на підготовку і проведення першого з’їзду. Вони бачили, що на цих людей, які їм не підкорялися можна покластися, бо якщо вони не згідні з режимом і не зраджують Бога в такий важкий час, то щось вартують ті люди!».

Для церкви починається новий період історії, коли плоди віри стають явними. Тернистий шлях християнства в часи атеїзму Радянської влади увінчався довгоочікуваною свободою віросповідання та легалізацією церкви ХВЄ в Україні.

Для того, щоб детальніше ознайомитися з життям та духовною працею єпископа Василя Боєчка ви можете перейти за посиланнями:

• Історія Василя Боєчка. «Не схилятись перед несправедливістю». Частина 1
• Історія Василя Боєчка. «Слава Божа без страждань не являється». Частина 2
• Історія Василя Боєчка. «Плоди віри творять чудеса». Частина 3