У суботу, 15 червня, в стінах Волинського обласного драматичного театру імені Тараса Шевченка відбувся концерт,  приурочений ювілею християнського гурту “Давидюки”. Упродовж вечора слухачі насолоджувалися найвідомішими піснями гурту, а також почули особисті свідчення співаків.

 

На святі був присутній і звернувся із Словом до присутніх голова Словʼянського Дистрикту Асамблей Божих США –  Віктор Семеневич Прохор.

 

“Сьогодні надзвичайно радий бути у місті Луцьк. У час коли Джордж запросив приїхати в Україну, я не зміг відмовити, адже зараз складний час для нашого народу. Проходячи центральними вулицями міст України, дуже боляче дивитись на фотокартки молодих людей, які поклали своє життя за волю України. Найближчою постать Ісуса для нашої сімʼї була у найтяжчі періоди. Мені було 9 місяців, коли нашого тата забрала тодішня міліція, бо він був пресвітером. Вчителі казали моєму старшому брату: “Ви будете дивитись, як вони будуть здихати , як собаченята”. Але хочу засвідчити, що цього не сталося . Памʼятаю, коли мені було 4 роки, тато повернувся живий . Ісус був нашою розрадою і підтримкою. Зараз важкий час для нашої країни. Куди йти? Ісус незмінний. Я заохочую звертатись до Ісуса, який сказав, що ніколи не залишить . Ми молимося за те, щоб закінчилася війна і прийшла перемога. Є Господь, який в цьому нам допоможе.» – звернувся до всіх присутніх Віктор Прохор.

 

У кінці була звершена молитва-покаяння, а також молитва за мир та перемогу України.

Після цього ми трішки поспілкувались із Джорджем Давидюком, лідером гурту, про історію створення та шлях їхньої команди.

Цікаво, що на початку це не був співочий колектив, а просто групка новонавернених людей, серед яких були: Іван Попович та Павло Ходневич. Молоді хлопці збиралися на квартирі щопʼятниці для того аби молитися, а згодом почали грати на гітарі та співати.

Так утворився квартет, який складався з Джорджа Давидюка та його сестри Рози, Івана Поповича та Павла Ходневича.

 

“Іван, мій швагро, подарував мені іспанську гітару, і я вивчив перші акорди: до, фа, соль. Згодом вивчив і мінорні акорди. За тридцять днів я вивчив гітару “на слух”. Ноти, на жаль, не читаю. Бог дав мені чудове відчуття музики, тому на перших порах я аранжував вокальні партії для всіх учасників групи. Першу пісню написав, коли мені було пʼятнадцять років. Її співають і в Україні – “Як праця закінчиться тут вже моя”. “ – пригадує лідер гурту Джордж Давидюк.

 

Вже у 1969 році гурт перетворився у тріо і записав пісню “Ісус з Назарету”, перекладену з іспанської мови.

 

“Ми не мали якоїсь назви для колективу. Їдучи до України, взяли із собою нашого батька – Андрія Єфремовича Давидюка, який був проповідником та пастирем церкви. Коли ми приїхали до Львова, люди сказали: “О, Давидюки приїхали”. Так ця назва і закріпилась за нами, хоча надалі у складі гурту не були всі рідні між собою.” – ділиться Джордж Давидюк.

 

Перший альбом був записаний у 1970 році під назвою “Небесна країно, до тебе я йду”.

Продовж 54-х років склад групи суттєво змінювався. За всю його історію тут співали: Джордж та Роза Давидюки, Павло Ходневич, Іван Попович, Антон Гречний, Хомар Ланьєр, Олександр Літвінчук, Петро Колесников, Віктор Мацюк, Антон Верес, Славік Сенчук, Василь Никитюк, Юра Савочка, Микола Шур.

Ювілей називається “50+”, адже насправді гурту 54 роки. Концерт, присвячений 50-річчю хотіли зробити ще у 2020 році, але завадив COVID-19.

 

“Я вважаю, що, якщо ми щось робимо для Бога, то це повинно бути найкращої якості. Коли музичний супровід до пісень був наш –  це був стандарт, але пізніше ми вирішили замовити професійних музикантів. Записавши з ними деякі альбоми, помітили, що це звучить набагато якісніше. Відтоді вирішили давати найкращу музику. Але це дуже дорого, бо все ж таки доводилось  платити професійні ціни для професійних музикантів, тому ми старалися залучати музикантів-християн до прославлення Бога.”

 

За весь час служіння гурту було записано 27 альбомів: 21 – українською мовою, 3 – англійською, 3 – іспанською.

На запитання «Чи були кризові періоди, коли гурт міг припинити своє існування і служіння?» Джордж відповів:  “Ніколи. Ми любили один одного. Така думка жодного разу не приходила.»

 

• Які основні зміни ви спостерігали у християнській музиці за останні 50 років?

Музика, як і культура змінюється, але є три сталі закони – мелодія, гармонія, ритм. Мелодія піднімає наш дух, гармонія торкає душу, ритм – тіло. Проте важливо пильнувати, щоб ритм не заглушив гармонію та мелодію.

 

• Чи є у вас особливі спогади або моменти, які виділяються за ці роки служіння?

Перша поїздка до України у 1973 році. Тоді я побачив народ мого батька, адже сам народився не тут. Заплакавши, зрозумів, що моя доля з українським народом.

 

• Як ви підтримуєте духовну і музичну єдність гурту протягом такого тривалого періоду?

Спільна молитва та читання Слова Божого. Якщо ми маємо вищу ціль – то працюємо для Господа. Він дає нам пісні, Слово і ми хочемо це передати іншим людям.

 

Молодим гуртам, які тільки починають свій шлях служіння через спів та музику Джордж порадив: “Платіть ціну. Це не про гроші, а про репетиції та час. Не всі вас приймуть та зрозуміють. Але служіть Богові і людям. Якщо хтось хоче бути учнем Ісуса він має зректися власного “Я” і взяти свого хреста, тобто відповідальність. Платіть ціну!”

 

Розмову вів Роман Миронюк